Сергій Бизов

Ірина КОНОНЧУК

Фото: Олександр ЛОБАНОВ

Не кожна людина здатна так різко, категорично розлучитися зі своїм минулим та почати життя з чистого аркуша. А Сергій Бизов наважився – він викреслив із життя 12 років, які присвятив створенню української моди. І пішов одним йому відомим шляхом – не залишивши собі на згадку ні фотографій, ні відео, ні ескізів, жодної речі з колекції. Тим не менш, як би він не намагався відхреститися від минулого, його ім'я добре пам'ятають і не тільки шанувальники і «наближені» до світу моди. Іноді навіть можна почути припущення, що він ще повернеться в модний бізнес і покаже колекцію, здатну здивувати і знову дати їжу для розмов про те, що ж таке – українська мода.

«Буржуа»: Сергію, а ти пам'ятаєш, як усе починалося?

Сергій Бизов: Щиро кажучи, згадую рідко. Пам'ятаю, свого часу, я усвідомив, що один у полі не воїн і треба створити цілу «модну» інфраструктуру – вигадали і почали робити з Іриною Данилевською «Сезони моди». Я витратив 12 років життя на створення одягу. Це багато. Я зробив неймовірну кількість колекцій, а останнім часом – по 4 – 5 на рік. Начебто все було чудово: шили колекції, продавали, багато клієнтів… А потім мені набридло. Чому? Просто зрозумів, що тут це нікому не потрібне. Це битва з вітряками. Я весь час ставив собі питання – чи тим я займаюся в житті? Підсвідомо питав себе – на що я витрачаю сили, енергію, можливості. Я людина глобальна, мені набридло сидіти у замкнутому просторі. Зараз я чую: «Коли ти брав участь в організації Сезонів, то це було ще на щось схоже, – розповідають мої ж друзі. – А зараз це процес зміни імен, дизайнери змінюються нескінченно, сьогодні вони є, завтра – ні». Хоча мене це вже найменше цікавить.

«Буржуа: Але ж ти можеш з боку дати оцінку тому, що відбувається в модному бізнесі?

С.Б.: Можу. Так, як це відбувається зараз – це не цікаво. На Заході всьому пропонує вибір ринок. Цивілізований. Якщо дизайнер щось являє собою, його роботи затребувані. Тут цього ринку немає. Українські дизайнери займаються самовиживанням: вони мають кілька шанувальників, відносно недорогу робочу силу. Але не слід забувати, що якщо при цьому немає групи людей, які за них роблять добір, то на подіумі ми бачимо все, окрім моди. Адже мода – це такий продукт, який потребує постійної селекції. Мене коробить, коли показують свої колекції обдаровані дизайнери, такі як Віка Гресь, Ліля Пустовіт, Коровай, а поряд з ними «веселенки». Коли я вперше це побачив у прямому ефірі, зрозумів, що «Сезони» перетворилися на машину для заробляння кимось грошей. Не знаю, ким. А коли маєш справу із модними марками на Заході, розумієш, наскільки це продумано. Жодна марка не дасться тобі в руки, якщо не знатиме, з ким вона поруч стоятиме, з ким вона поруч продаватиметься. Ті самі розклади показів у країнах складено роками вперед. Є, наприклад, дні, коли показуються дизайнери-початківці, причому теж вже мають якийсь рівень. Цими днями навіть не з'їжджається преса. А є дні, коли у розкладі стоять лише топ-марки. І оскільки тиждень йде один за одним, розклад ставиться впритул один до одного: Америка, Лондон, Мілан, і за часом це півтора місяці. Тому спеціально йде концентрація топ-марок в один день і в інші – менш відомі. Це називається селекцією.

Так от, в Українському тижні моди немає людей, які можуть забрати гідних. Наприклад, цього року показували близько 60 колекцій. Все перемішане, йде масовим потоком. Чому? Тому що в якийсь момент цей бізнес пішов не тим шляхом, яким мав.

Буржуа: Тобі не шкода було поставити хрест на своїй марці?

С.Б.: Це рішення далося дуже непросто. Але останніми роками було багато різних обставин. Може, в мене дах поїхав, я не знаю, як це пояснити. На той час я робив те, що мені цікаво: заробляв гроші всіма можливими способами та витрачав їх на свої колекції. Марка не жила заради марки, а був дизайнером Бизовом, який робив те, що хотів.

«Буржуа»: А можна відкрити таємницю – чим ти заробляв гроші?

С.Б.: Я займався Сезонами моди, був арт-директором журналу L'Official, завжди багато знімав реклами для різних компаній, вів додаткові проекти, влаштовував вечірки. Тобто. робив таку роботу, яку може робити за бажання будь-який дизайнер. Я ніколи не концентрувався на чомусь одному. Наприклад, працював як архітектор, плюс працювало ательє. Я міг дозволити поїхати в іншу країну та замовити будь-яку фурнітуру, яку я хотів, тканини, хутра. Якоїсь миті я задумався – навіщо я це роблю? Для чого? Творчо цим дуже швидко наїдаєшся. Будь-який дизайнер не нескінченний. І я за всі ці роки у колекціях зробив усе, що хотів.

«Буржуа»: А чи не можна цей стан назвати кризою жанру?

С.Б.: Я ніколи не мав кризи ідей, той, хто мене добре знає, може підтвердити, що ідей у ​​мене мільйон. Одного разу я показав колекцію на «Сезонах моди». А коли показував, раптом зрозумів це все. Це було три роки тому. Більше не можу та не хочу. Після цього ми відгуляли відпустку, а 3 вересня зібралися в офісі, і я всім сказав: «Дорогі мої, я вас усіх дуже люблю, (а у мене працювала унікальна команда, і наше ательє відрізнялося саме майстрами, які вміли працювати руками), я більше не можу, мені потрібна перепочинок. Я не хочу, щоб ви думали, що ми будемо колись знову разом. Тому що моє рішення остаточне».

Є дизайнери, які шиють одяг для компаній, наприклад, «Макдональдсів». І так живе багато хто. А справжній дизайнер так не може, він має зробити колекцію та вже думати над наступною. Він дизайнер, а не модист. Він має диктувати моду. Він не повинен розпорошуватися.

Буржуа: І куди ти пішов?

С.Б.: Я відкрию таємницю, в останній рік, створюючи колекцію, я працював в одному Торговому домі Києва. У мене на той час було кілька пропозицій, зокрема робота за кордоном. Але я дуже люблю Україну, тут родина, батьки. І якщо я вирішив залишитися тут, то цей Дім – єдине місце, де я міг працювати.

«Буржуа»: Взявши пропозицію стати арт-директором Модного дому, ти повністю відхрестився від української моди? До речі, яким є твій діагноз українській моді?

С.Б.: Вона дуже хворіє.

«Буржуа»: А чи є панацея від цієї хвороби?

С.Б.: Є. Свого часу я мав ідею зробити альтернативну Тиждень. Навіть збирався створити колекцію. Так от, якщо з'явиться особистість чи мине час, зміняться економічні умови, тоді все зміниться. Інтерес, звісно, ​​до цього є. Але поки що я бачу лише інтерес до Російського тижня моди з боку Заходу, хоча дуже не до багатьох дизайнерів.

«Буржуа»: Тож про українську моду можна сказати – є вона чи ні?

С.Б.: Якась вона є. Але на порожньому місці вона не розвинеться. В Італії свого часу було прийнято спеціальну економічну програму для розвитку моди. У Франції, коли Ів Сен-Лоран зазнав кризи, щоб утримувати Будинок, йому на допомогу прийшов уряд Міттерана – видавши урядовий гранд. Тут це все не потрібне. У Києві є штук 60 ательє, в яких сидять «саморобкіни», які на трьох швейних машинках відшивають колекцію і потім її показують на Тижні української моди, чим повністю знецінюють цей захід. І потім ніяка Пустовіт не може його витягнути. Навіть якщо запросити Гуччі, і він її не врятує.

"Буржуа": Хто зараз є головним "диктатором" моди у світі?

С.Б.: Безперечно, Америка. Те, що виробляють, наприклад, у Японії, Азії, ми навіть не можемо на себе надіти – це інший вимір. А американці на сьогоднішній день – попереду всієї планети. У них сучасніший підхід до всього, напевно, тому, що Нью-Йорк – це міні-планета, сама по собі. Американці одягаються цікавіше – навчилися міксувати речі, на відміну від манірної Європи. Невипадково зараз Luis Vuitton очолює американець, той же Gucci – повернув до життя американець. А Карл Лагерфельд переїхав жити до Нью-Йорку. Це незвичайне місто з незвичайною енергетикою. Безумовно, столицею світової моди залишається Мілан, де виробляють моду. Але столиця ставлення до моди, одягу – Нью-Йорк. Нині дуже активно розвивається Іспанія.

«Буржуа»: Сергію, а де ти ще бачиш реалізацію своїх творчих ідей?

С.Б.: В останні роки я серйозно захоплююсь архітектурою та сучасним мистецтвом. У мене немає спеціальної освіти, але я постійно самоутворююсь. І мені приємно, що оцінку цього дали люди, які для мене є авторитетами. Зараз уже готовий збудувати дуже гарний будинок, з підходом, не властивим українським архітекторам. Це буде дуже сучасний будинок.

Буржуа: А ніщо не могло б тебе спонукати знову повернутися до моди?

С.Б.: Я думав про це. Цього року я навіть хотів зробити колекцію, була така ідея. Я навіть не сумніваюся, що зробив би її на дуже високому професійному рівні, тому що за ці роки я змінився до неможливості, ідей накопичилося багато досвіду. Я знаю не тільки як правильно зробити колекцію, я знаю, як це правильно подати з точки зору менеджменту. Але я не бачу потенціалу у цій країні. Я усвідомлюю це. До минулого важко повернутись. Зрозумій, я своєю нинішньою роботою займаюся на такому найвищому рівні, що повернення до моди на нинішньому етапі для мене не цікаве. Це все одно, що з автомобіля високого класу пересісти на віз.

«Буржуа»: Мода має шанс?

С.Б.: Все має шанс. Просто шлях становлення ми могли пройти набагато швидше. Але, на жаль, ми стали на шлях, коли цей процес розвиватиметься ще довго. Ми свого часу на «Сезонах» проголошували речі, які, на жаль, ще й досі не реалізовані.