Віра Ольховська 2009 г
1.Модна література
Аналізуючи книжкову продукцію про моду та пошиття одягу, можна помітити, що запропоновані методики побудови лекал мають деякі відмінності, які проглядаються у вимірах, формулах та стилі викладу матеріалу. Книжкові способи конструювання одягу за характером викладу умовно можна розділити на дві категорії: написані закрійником, що спеціалізується в області індивідуального пошиття і конструктором одягу, що розробляє лекала для великих швейних підприємств.
Методика закрійника-індивідуаліста, як правило, витончена та проста. Нечисленні буквені позначення та прозорі формули, а також упор на окомір і здоровий глузд дозволяють легко зрозуміти логіку побудови. Послідовність побудови креслення легко запам'ятовується.
Методика конструктора описана важкоатлетом і рясніє літерними позначеннями, коефіцієнтами та індексами. Двоповерхові формули ускладнюють включення логіки.
На жаль, книги конструкторів одягу переважають вже близько 50 років і не асоціюються у читача з модою. А з чим можуть асоціюватися сухі підручники із застарілими моделями та «старорежимними» способами обробки? Це явище призвело до модного бізнесу до парадоксу: майстри користуються готовими формами з журналів, що видаються для любителів.
З усього сказаного вище випливає ще одне питання: кому вигідно писати і видавати застарілі книги з шиття? Відповідь: нікому. Сучасні автори книг з рукоділля є «вузькими» професіоналами, які не володіють ні технікою малюнка, ні комп'ютерною графікою, необхідною для побудови креслень, ні методикою викладання техніки крою. Ці люди тільки починають «виповзати» та Інтернет, а матеріали черпають переважно з книг, виданих півстоліття тому. А необхідність задіяти художника та фахівця з комп'ютерної графіки знижують і так скромні гонорари авторів.
Виходить, що майбутнє прикладної літератури залишається за «широкими» фахівцями, здатними поєднувати кілька професій.
2. Кравці-професіонали не вміють кроїти?
Ще одна парадоксальна тенденція сьогодення. А навіщо власне? Ні, без спеціальних навичок не обійтися, але основи (вихідні лекала) для моделювання у сфері маспошиття розробляти вже немає сенсу. Можна легко купити журнал з готовими формами на всі розміри, благо, фасони там примітивні, розмоделювати за бажанням і запускати у виробництво. Таким чином надходять закрійники багатьох невеликих швейних підприємств. Саме на них, а не на любителів, сьогодні працює незабутня «Бурда» і саме тому досі проблеми з одягом мають усі люди, фігура яких відрізняється від так званого «стандарту».
3. Рукоділля та комп'ютери.
Мабуть, найважливішим кроком розвитку рукоділля та швейного бізнесу за останні 20 років стало початок зближення ремесла кравця та комп'ютерної техніки. Про комп'ютерне проектування лекал одягу вже було згадано.
Так звана система комп'ютерного проектування працює на будь-якому IBM-сумісному комп'ютері під WINDOWS 98 і дозволяє будувати лекала на будь-яку типову або індивідуальну фігуру. Вона здатна креслити лекала в натуральну величину і в будь-якому масштабі, видаючи готовий креслення на принтері або плотері, автоматично формувати припуски на шви, а головне досягати високої якості відпрацювання лекал без відшивки зразка.
Зазначу, що використання так званих «систем» для проектування одягу, минаючи журнали мод, тобто через високу вартість програмного забезпечення та техніки все ще дуже обмежене навіть на швейних підприємствах, але вже є й хороші новини.
Прикладом цього є програма за методом Г. Злачевської, що дозволяє виготовляти основи та роздруковувати їх на звичайному принтері формату А4. Недоліки – моделювати доводиться все ж таки «вручну».
Набагато привабливішими для споживача виглядають комп'ютеризовані швейно-вишивальні машини. Вже існують промисловий та побутовий варіанти. Підключивши таку машину до персонального комп'ютера, можна завантажувати в неї малюнки вишивки. Програмне забезпечення оновлюється через Інтернет.
Цікаво, що в машину можна не тільки імпортувати малюнки вишивки, що зберігаються в пам'яті комп'ютера, а й експортувати малюнки, створені Вами вишивок на комп'ютер для доопрацювання або зберігання. Малюнки можна зберігати в USB-пристроях і виймати їх звідти за необхідності. Є навіть можливість перетворити на малюнок для вишивки цифрові або відскановані фотографії.
Ціна таких комплексів вже наближається до доступної, а габарити підходять для малометражних квартир та майстерень. Розповсюдженню швейно-комп'ютерної техніки поки що перешкоджає те, що рукоділки, як правило, не вміють поводитися з комп'ютером.
Можливо, незабаром у нас переймуть досвід європейських країн щодо відкриття безкоштовних курсів «ліквідації швейної неписьменності» при магазинах швейної техніки. Купив машинку – можеш піти на курси. При цьому ціна того ж швейно-вишивального комплексу в ЄС приблизно вдвічі нижча, ніж в Україні.
4. Тенденції розвитку модного бізнесу
Як і будь-який бізнес, мода розвивається відразу в багатьох напрямках. Вмирання ручної вишивки можна вважати неминучим, оскільки тенденція автоматизації і комп'ютеризації рукоділля лише набирає обертів.
На підтвердження вищесказаного слід згадати про так звану «швидку моду», яка вже завоювала 15% розвинутих країн та столиці СНД. А у глибинці давно складає основний сегмент ринку.
З назви зрозуміло, що все будується на швидкості. Якщо 20 років тому ми, «гомо радікус», розмірковували про «стиль 50-х» або «стиль 70-х», який визначався незмінними протягом кількох років «тенденціями», то вже років 15 тому нас поставили перед фактом існування «змішаних» стилів». І ось, нарешті, сьогодні звичні два сезони залишилися у минулому – модельєри просто зобов'язані робити не менше чотирьох колекцій на рік.
"Швидка мода" була оцінена як порятунок для європейських виробників одягу, оскільки багато оптових продавців відмовилися від імпорту одягу з Китаю та країн Азії.
Сьогодні, щоб прискорити процес створення модного одягу, європейські виробники засилають на покази високої моди так званих мисливців, які вже в перервах між демонстрацією колекцій відправляють факсом замальовку в офіс своєї компанії.
Варто зазначити, що «швидка мода» це «добре забуте старе» явище і пов'язане воно не так із самою модою, як із черговою кризою у виробництві одягу. Щоб вижити, власник швейного підприємства має шити швидше та продавати більше, ніж раніше.
Криза промисловості 1929 – 1933 рр., породила першу «швидку моду». Саме в цей період найбільш працьовиті паризькі кутюр'є вперше почали демонструвати чотири колекції на рік.
Ну а нам, ці всі складнощі ні до чого, бо людина, народжена на пострадянському просторі, особливо жінка, має багато талантів. Один із них інтуїція, яка дозволить вибрати нам свій неповторний модний стиль.
Приєднатися до моєї спільноти у Viber...
